Старовинне Мукачево: 

палаци, монастирі та вино

Затишні вулиці Мукачева взимку перетворюються на епіцентр свята — тут проходить фестиваль вина. Проте головна атракція міста — велична фортеця “Паланок”.
Одеса була заснована 1415 року. Історія славетного Львова починається з 1256 року. Офіційною датою народження Полтави вважається 899 рік. А закарпатське місто Мукачево існувало вже в 896 році — літописи згадують, що 896 року угорська армія захопила Мукачево. Тобто засновано воно було ще раніше, але коли саме, історикам невідомо.


Сучасне Мукачево — охайне, затишне місто на берегах ріки Латориці. Воно розташоване на рівному плато, і лише замкова гора велично здіймається над старовинними вулицями. Замок “Паланок” можна побачити з будь-якої точки, з фортецею пов’язана і назва міста, і його доля. Подейкують, ніби будівля замку коштувала робітникам великих мук — від того й містечко назване Мукачевим. Інша версія стверджує, що люди з великими муками долали карпатські перевали, щоб дістатись селища. Але існує ще третя, суто прозаїчна версія, позбавлена жодних мук: колись на Латориці стояв млин, на якому мололи борошно — муку.
Мукачево приваблює туристів своєю винятковою історичною спадщиною, але пам’ятки старовини — не єдине, заради чого приїжджають до міста чисельні гості. Сюди їдуть гурмани та поціновувачі доброго вина.
Побувати у Мукачевому і не відвідати замок “Паланок” — все одно, що гуляти Парижем і не побачити Ейфелевої вежі. Але грізну фортецю краще залишити “на десерт”, а своє знайомство зі старовинним містечком почати з його центру.
В центрі розташована пішохідна зона: затишний бульвар, площа з міською ратушею. Ратуша була зведена лише у 1906 році, але над площею також височіє Кафедральний костел Святого Мартіна — покровителя міста. Поряд з ним міститься готична каплиця Святого Йосипа, оздоблена середньовічними розписами. На площі можна побачити пам’ятник святим Кирилу та Мефодію — тим файним хлопцям, які створили для нас кирилицю.

Трохи історії

Мукачево має вельми бурхливу історію: засноване як слов’янське поселення, воно зазнало завоювання угорцями, відбивало татарську навалу, перетворювалось на частину Австрії, а згодом Австро-Угорської імперії. З-під уламків імперії воно постало вже у якості чехословацького, а пізніше — радянського міста. Мукачево свого часу отримало Магдебурзьке право — і не від будь-кого, а з рук Яноша Гуняді. Цей трансільванський воєвода уславився тим, що неодноразово надавав копняків турецькій армії. Можливо, завдяки йому у послужному списку Мукачева немає входження до складу Османської імперії.
Історія Закарпаття може втерти носа романам Дюма, але дізнаватись про неї краще безпосередньо на місці. Щоб трохи орієнтуватися у тій вакханалії, яка століттями відбувалась на закарпатських землях, запам’ятайте лише кілька імен.

Перше: Федір Корятович — князь, який розбудував замок “Паланок”, перетворивши його на грізну фортецю. З князем пов’язана дещо кумедна легенда.
Друге ім’я, яке варто запам’ятати: Ілона Зріні. Перебуваючи на Закарпатті, ви стільки разів почуєте ім’я цієї угорської княгині, що вас напевно зацікавить, чи жили взагалі у цих краях інші жінки. Чим вона така визначна, ця княгиня Зріні?.. Сталева пані очолювала угорський визвольний рух.
Третє ім’я у нашому почесному списку: Ференц II Ракоці — син княгині Зріні та її гідний нащадок. Але оскільки Австро-Угорська імперія мала довгі руки, вам доведеться запам’ятати ще одне ім’я, останнє: Шенборни — династія Шенборнів отримала ці землі у подарунок після того, як Ракоці та його армія зазнали краху.